Велятино розташоване на лівому березі р. Тиса, за 5 кілометрів від районного центру м. Хуст. Площа села без навколишніх сільськогосподарських угідь становить 403 гектари (дані 1996р.) У 1998р. площа господарської території села становила 871 гектар. За даними 1996 р. населення села складало 4651 (на даний момент 4580) чоловік, з них за національним складом: 4577 українців і незначна кількість представників інших національностей: башкирів, білорусів, вірменів, молдаван, німців, росіян, татарів, угорців, євреїв. Відстані: Київ – 796км; Ужгород – 127км; Хуст – 5км. Автомобільні траси: Т0737 “Хуст – Шаян – Вишково – Буштино” Водойми: Річка тиса Поштовий індекс: 90453 Велятинська сільська рада: с.Велятино, вул.Миру 72. тел.51-221
Перша писемна згадка 1576р. за іншими даними 1273 рік вважається роком заснування села. Чоловік на прізвище Отговбар (хто він і звідки не відомо) обміняв ділянку землі району Тор ної на с. Гетинь, що входило в королівські володіння. У 1280 р. власністю Отговбара стала територія теперішнього Велятино. Це підтвержено королівськими грамотами 1280р. і 1295р.
Велятино належить до передгірної зони. Висота гірського масиву, що тягнеться через село, складає 878 метрів над рівнем моря. Водну сітку території села утворюють р. Ярок, що впадає у р,Тису та її притоки, що беруть початок у навколишніх горах
У лісах ростуть переважно дуб, бук, липа, ясен, граб. На схилах гір часто зустрічаються дика черешня, кущі різних ягід. Ліси багаті на гриби – опеньки, лисички, козарі, гірчиці, боровики.. У тисі ловлять карася, щуку, піскаря, меренгу, а якщо поталанить той сома.
У Велятині є декілька термальних та мінеральних джерел. Цікавим є також джерело прісної води, що знаходиться на висоті 621 м., місцеві називають дане джерело Панська криниця. Знаходиться воно на теперішній нейтральній полосі кордону між Україною та Румунією. Слід згадати, також такі відомі джерела, як Лемачкова та Пинтьова криниці.
Чому – Велятино?
Упродовж багатьох поколінь передається у селі Велятино народна легенда, про ватажка опришків Пинтю, якого прозвали за його богатирську силу Велетом. В легенді розказується, як Пинтя пострілом із дерев’яної гармати знищив фортецю з каменю, що належала панам – гнобителям – Хустський Замок.
Велятинці вважають, що цей доленосний постріл був зроблений з місцевої гори Чебринь. Якщо вірити легенді то й саме село заснував не хто-небуть, а сам Пинтя Велет. Тому й назвали “Велятино” – на його честь.
За іншою версією Велятино було засноване людьми (першими поселенцями), що переховувалися від панщини, в тутешніх непрохідних лісах. Цих мужніх та гордих бунтарів, називали велетами. Звідси і пішла назва — Велятино
Легенда легендою, а проте Пинтя – історична особа. В архівних документах, підтверджується, що Пинтя дійсно був одним із ватажків селянського повстання на Марморощині в 1703 – 1711 рр. Цілком вірогідно, що загони Пинті базувалися в лісах навколо сіл Крива – Велятино. Кращого місця для опришків годі було шукати. Всі шляхи, придатні для пересування урядових каральних загонів, знаходилися на правому березі Тиси. Дістатись на протилежний берег повноводної з частими розливами ріки можна було лише за допомогою поромної переправи і то лише за сприяння сприятливої погоди. До того ж, Велятино було відгороджено від інших сіл непролазними лісами та гірським хребтом висотою 600-800 м.
На думку Лискої, одного з дорадянських авторів, дослідження історії закарпатських поселень, “Велейте” або “Велийте” походить від словацького імені Велемір або Велеслав, співзвучною є назва річки біля кордону Словакії на карті 1324р. На думку переважної більшості вчених, першими поселенцями на території Велятина були слов’яни. Згідно документів, починаючи з 1273р. (перша письмова згадка про Велятино), назва села не змінювалася.
Оскільки всі письмові джерела з історії Закарпаття дійшли до нас в основному угорською транскрипцією, тепер важко встановити, як саме писалась і вимовлялася першоназва села. Зокрема зустрічаються такі назви Velethe, Welethe, Velete, Veleti.
Як дотепний жарт переповідають версію велятинця Ю.І. Дівинця (1910р.н.). За його словами село раніше називалося Телятин. Оскільки з теляти виростає віл (по місцевому вул), село стали називати Вулятин, а згодом почали казати Велятин.
В селі побудовані дві церкви: Церква св. Параскеви(1876 рік побудови.), та Церква Св.Іллі (1934 рік побудови) На території Оздоровчого СПА-комплексу “Трембіта” можна побачити дерев’яний пам’ятник Пинті Велету. Санаторій-профілакторій “Теплі води” Лікувальний геотермальний басейн з термальною мінеральною хлоридно-натрієвою борно-бромною водою з підвищеним вмістом йоду та температурою від +36 до +38 град. цельсія. Оздоровчий СПА-комплекс “Трембіта” Лікування легеневих хвороб: соляна кімната, інгалації, тубус-кварц, мінеральні води, масаж, озокерит, мінеральні ванни.